Кожна людина від народження прагне знайти своє місце у житті, їй важливо досягти поставленої мети, долаючи труднощі та негаразди. Адже випробування долі роблять нас сильними, загартовують та розвивають здібності.
Саме людям із порушенням зору не так просто адаптуватися до реалій життя, зберегти віру у власні сили. Через те, що не мають можливості самостійно пересуватися, вони потерпають від браку спілкування. Але разом із тим, хоча й по-іншому сприймають світ, хочуть елементарного – бути повноправними учасниками соціуму та можуть стати прикладом для багатьох із нас.
Наш земляк, лучанин Віталій Ткачук – незрячий з дитинства. Але це не завадило йому здобути дві вищі освіти, знайти роботу, своє кохання та ще й займатися громадською роботою. Пан Віталій працює у Крупівському навчально-реабілітаційному центрі для дітей із вадами зору. У колективі він єдиний незрячий педагог, проте особливим себе не вважає. Ще з дитинства завжди доводив, що такий, як усі.
За плечима навчання у Львівській спецшколі-інтернаті, факультеті політології Львівського національного університету імені Івана Франка. Попри труднощі адаптації до життя у спецшколі, згадує її із вдячністю, бо ж стала школою життя, де навчився відстоювати свою гідність, власне «я». Віталію Ткачуку, маючи хорошу освіту, все ж таки знайти роботу було складно. Якийсь час він працював помічником реабілітолога в Українському товаристві сліпих (УТОС). Потім познайомився з луцькими громадськими активістами, які запропонували долучитися до ГО «Генерації успішної дії». Там працює й до нині, відстоюючи законні права людей з інвалідністю та активно впроваджує важливі та цікаві проєкти, а ще – програми, спрямовані на вирішення актуальних проблем незрячої молоді Волині. А ще пан Віталій здійснив дитячу мрію – відтепер веде авторську передачу на радіо "СіД ФМ".
Завдяки активній позиції Віталія Ткачука та друзів-однодумців їм вдалося досягти зовнішнього та внутрішнього озвучення зупинок у маршрутках і тролейбусах, появи маячків та звукових світлофорів, з‘явилася студія друку літератури шрифтом Брайля, у якій видають художню літературу, меню для кафе й ресторанів, інструкції для ліків.
Невтомний генератор ідей переконаний: потрібна солідарність влади і громадськості при вирішенні життєво необхідних проблем людей із вадами зору. Що ж до співпраці із службою зайнятості, то із жовтня 2011 року почала функціонувати «Служба супроводу незрячих» у партнерстві (за фінансової підтримки) із Луцьким міським центром зайнятості та Луцькою міською радою. Дістатися магазину, ринку, пошти чи лікарні лучанам із порушенням зору охоче допомагали безробітні, які перебували на обліку в центрі зайнятості. За сім років існування проєкту фахівці Луцького міського центру зайнятості уклали 35 договорів на громадські роботи. Відповідно до угод, понад 50 безробітних поліпшували фінансовий стан, допомагаючи їм. А з 2019 року – це постійні робочі місця для трьох супроводжувачів людей з вадами зору.
Луцький МЦЗ