Сьогодні, 26 травня, об 11 годині на Театральному майдані в Луцьку стартував історичний фестиваль «Волинська княжна». Маленькі феї та граційні княжні – вони ж головні суперниці конкурсу – у супроводі відважних лицарів пройшлися луцькою «стометрівкою» та під звуки чарівної скрипки зайшли на територію Замку Любарта. До слова, організатори фесту прагнули не просто відтворити атмосферу середньовічної доби, а першочергово презентувати культуру нашого регіону, створити таку артплощину, де б могли спілкуватися обласний центр та об‘єднані територіальні громади.
Зірковий час територіальних громад
Цьогоріч небагато громад брали участь у святі, проте є надія, що наступного року охочих буде набагато більше. Нинішні ж учасники презентували народні ремесла, які культивують у їх громаді. Приміром, ось у Копачівській ОТГ живуть та працюють професіонали зі створення цукеркових букетів та виробів із соломи. Оксана Матвійчук та Надія Дика близько десяти років цим займаються. І тепер хобі з дитинства приносять не лише моральне задоволення, а й фінансову вигоду.
Поряд – Турійська ОТГ. Її голова Олексій Безсмертний підтримав бажання двох сестер Злату (9 років) та Аміну (5 років) Болкуневичів взяти участь у конкурсі «Феї Луцького замку». Забігаючи наперед, скажу, малі красуні таки отримали відзнаки, щоправда у різних номінаціях. А підтримували їх дві Оксани (вони ж і авторки образів) – мама та її подруга.
Вишнівська ОТГ теж не пасла задніх – відрядила здобувати корону Божену Федончук – Фею гармонії, яка пізніше отримала свою нагороду. А от Ірина Зінчук змагалася за звання «Волинської княжної».
Звичайно, шлях до корони був нелегкий: свою індивідуальність учасниці доказували у чотири етапи – дефіле в історичних костюмах, танцювальна постановка, представлення образу, творчий конкурс. Варто зауважити, що конкурсантки вправно представили своїх муз: тут і гармонія, і краса, і мир, і України. Усі вони на відмінно впоралися із завданням і на завершення змагання елегантні тіари виблискували серед зачісок фей та княжних.
Вулиця ремесел
Поки конкурсантки мірялися красою, на гостей свята чекали різні забавлянки: майстер-класи із ліплення на гончарному крузі та розмальовування медових пряників, соломоплетіння, бодіарт й рицарські бої. Найпопулярнішою була стрільба з лука – підлітки задля можливості відчути себе Робін Гудом терпляче стояли у черзі.
Під кронами старих дерев заховалися гончарі із готовими виробами. Кожен міг за помірну ціну придбати глиняного дзвоника чи співучого свищика для малечі, а вимогливі господині купували екологічно чистий посуд задля здоров‘я своїх родин.
Молодих панянок чекали майстрині із своїми виробами з бісеру. А тут стільки, краси, що очі розбігаються: від маленьких квіточок-заколок до громіздких віночків. От уявіть, яка буде хода у княжної, коли на голові кілограмова корона? Отож-то й воно – королівська!!!
Дебют майстрині зі служби зайнятості
Серед учасників – фахівці служби зайнятості Волині. Ні-ні! Серед фей представників Луцького міського центру зайнятості, Луцької, Рожищенської, Локачинської, Турійської та Ківерцівської районних філії обласного центру зайнятості не було! Гості фестивалю їх бачили й спілкувалися у мобільній профорієнтаційній платформі. Саме тут усі охочі – як дорослі, так і діти – ознайомилися із актуальними професіями області, молодь пройшла експрес тестування, що допомагає визначитися при обранні фаху, а малюки активно вирішували розумові загадки від профорієнтаторів служби. Діти дізналися, де з‘явилися перші поліцейські, з якою силою б‘є брандспойт і чи потрібно вчителю бути стресостійким?
Як зазначив у коментарі заступник директора Волинського обласного центру зайнятості Тарас Семенюк, це не лише свято краси й грації, а й хороша можливість заявити про себе, як майстрам народного ремесла, так і представникам об‘єднаних територіальних громад. Адже великий бізнес починається із маленького захоплення. Тож у кожній громаді є митець, який просту гілочки перетворить на витвір мистецтва. А в подальшому – й на власну справу. На підтвердження цього, гостям фестивалю колеги фахівця Луцької районної філії ВОЦЗ Мар‘яни Шелест організували виставку її вишитих бісером картин. Авторка розповідає про кожен виріб на одному подиху! Вона пам‘ятає, де й коли придбала деталі, як після важких буднів, здавалося, ніби так втомилася, що й дихати не може, знаходила розраду у бісеринках. Діти й повірити не могли, що картинка з маленьким бедриком обійшлася у майже… 700 гривень. І це лише матеріали! Дехто уже уявив, як вишиє рушник і продасть його за грубі гроші! Поки що це мрії, ну й нехай, але ж ніхто не відкидає можливість, що за років 10-15 хтось з них таки продасть вишиту сорочку на Сорочинському ярмарку самому президенту!
Волинський ОЦЗ