Із рідного міста людей змусили втікати обстріли та бомбардування. Коли надія на поліпшення згасла – зрозуміли, що треба негайно рятувати дітей. І родина подалася світ за очі.
У селі Білин Ковельського району дали прихисток родині з Нікополя (Дніпропетровська обл.). Сім’я немаленька: троє дорослих і четверо діток. Переселенець Микола Токар розповів: «Ніколи не думав, що опинимося тут, на Волині, ми про неї нічого не знали».
Здолавши тисячу кілометрів, родина нарешті приїхали у Ковель. Волонтери одразу обігріли, нагодували, дали необхідні речі. Доки для сім’ї переселенців шукали хатину, Токарі знайшли прихисток в одній із релігійних громад. Небайдужі люди допомогли оселитися в селі Білин. Житло знайшли невеличке, але з усіма зручностями. Нині сім’я потихеньку обживається і наводить лад в новій оселі.
Микола Токар, батько трьох дітей, без діла не сидить. Ба більше, чоловік уже знайшов роботу. У своєму рідному місті він працював водієм пасажирського автобуса, а його дружина – контролером. На другий день після приїзду в Ковель пан Микола звернувся до Ковельського міськрайонного центру зайнятості за допомогою. Відвідувача скерували в сектор рекрутингу. З бази вакансій йому запропонували місце роботи водієм аварійно-диспетчерської служби у ремонтному житлово-комунальному підприємстві №1.
Адаптація в новому колективі минула вдало: Микола Токар швидко влився в роботу та відчуває, що потрібний, а це головне для кожної людини. Та найбільше сім’я тішиться з того, що діти в безпеці, усі разом живі та здорові.
Ковельський МРЦЗ