Валентина Герасимова все життя пропрацювала приватним підприємцем у Вугледарі, що на Донеччині. Але війна внесла свої корективи у життя. Місто дуже швидко опинилося на лінії розмежування під постійними обстрілами.
– Ми жили в центрі, вікна квартири виходили на головну площу. З п’ятого поверху видно було гарний краєвид. Знаєте, наш будинок місцеві називали «китайська стіна», бо декілька дев’ятиповерхівок стояли разом й тягнулися одною довгою лінією.
– В нас було гарне місто. Ми з чоловіком переїхали з Херсона у Вугледар в 80-х. Він пішов працювати на шахту, й ми через 3 роки отримали своє житло. Жили, працювали – все було як в людей. А тут враз лишилися безхатьками, – ділиться переселенка.
Коли 24 лютого почалася війна, чоловік вмовляв пані Валентину поїхати з міста. Жінка все відмовлялася, адже шкода було лишити все й податися світ за очі.
На початку квітня вони пішли зарядити телефони від генератора, адже на той час в місті вже давно не було ані світла, ані води, ані газу. По дорозі подружжя потрапило під обстріл. Після цього жінка нарешті погодилася залишити рідний Вугледар. Евакуаційними автобусами їх довезли до Покровська. Звідти вони добралися електричкою до Дніпра, а далі – потягом до Луцька.
– Ми вирішили переїхати на Волинь, чим подалі від війни. Раніше ніколи не були ні в Луцьку, ні на заході України, але завжди мріяли сюди потрапити. Тільки шкода, що це сталося через такі обставини.
Коли подружжя приїхало до Луцька, вони орендували житло ще з двома родинами. Бо не мали змоги самі платити за квартиру. Також одразу почали шукати роботу. Пані Валентина звернулася до Луцького міського центру зайнятості. Там фахівці з рекрутингу запропонували не тільки вакансії, а й повідомили про можливість безоплатного навчання на швачку.
– Я довго вагалася й мала певне хвилювання: чи варто йти вчитися. Ніколи нічого не шила, тим паче на машинці, – поділилася пані Валентина.
Жінка 29 років пропрацювала приватним підприємцем. І якби не війна, мала б 30 років безперервного стажу у своїй справі.
– Вугледар невелике шахтарське місто, де робота була переважно для чоловіків. Тож я вирішила відкрити ФОПа й продавала одяг на місцевому ринку. Мені подобалося, не зважаючи на труднощі під час пандемії, бізнес йшов непогано, хоча й зі складнощами.
Переселенка розповідає, що фахівці Луцького міського центру зайнятості все ж таки переконали її спробувати себе у новій сфері й отримати професію швачки.
– Ніколи не думала, що в свої 59-ть знову стану студенткою. Хвилювалася, що не вдасться, не буду встигати за групою, - з посмішкою каже пані Валентина.
Вже у травні Валентина Герасимова стала слухачкою Технічного фахового коледжу Луцького національного технічного університету. Жінка розповідає, що дуже швидко знайшла спільну мову зі своєю групою. Подружжю під час навчання надали в гуртожитку кімнату. Й поки пані Валентина вчилася, вони з чоловіком знайшли неподалік житло в оренду. А коледж допоміг освоїти всі необхідні знання та навички.
– З викладачами ми пройшли не тільки навчальний план, але й шили речі на замовлення волонтерів для військових. А це вища складність, ніж було заплановано за навчанням. Тож тепер ми на всі руки майстрині, – розповідає переселенка.
Слухачі шили для військових підсумки, медичні ноші, панами, аптечки, а також самі, за допомогою Інтернету, розробили модель дощовиків. Всі ці речі відправили нашим захисникам. Крім того, вони відшили шорти для поранених, які перебувають у військовому госпіталі.
Наприкінці вересня пані Валентина закінчила 4-х місячний курс й отримала фах швачки. Вже з новою освітою прийшла до Луцького міського центру зайнятості, де серед вакансій жінка обрала ту, яка більше їй до вподоби і ближча додому, та отримала направлення на роботу.
Своїм прикладом Валентина Герасимова показала, що вчитися ніколи не пізно. Починати все з чистого аркуша, хоч й страшно, але можливо!
Тож, якщо ви надумали отримати новий фах, звертайтеся за номером (0332) 72-53-01 чи (099) 327-11-86 та дізнайтеся про можливості безоплатного навчання за різними сферами.
Щодо актуальних вакансій в області телефонуйте (0332) 72-52-40, (066) 353-74-95, (068) 063-42-15 або пишіть нам у телеграм-канал: https://t.me/pidtrumka_DCZ_Volun.
