За останні два роки економіка країни зазнала два потужних удари: у 2020 році – ковід, а у 2022-му – повномасштабна війна. Ми ностальгуємо за масковим режимом, перебуваючи в укритті. Ми робимо «бустерку», аби піти на ще одну роботу, бо треба до зими замінити вікна, які вибила вибухова хвиля. То коли з пошуком роботи було легше: під час пандемії чи війни?
Позаяк війна триває пів року, то для порівняння ми взяли перше півріччя боротьби з вірусом. Так, у березень-серпень 2020 року до Волинської обласної служби зайнятості загалом звернулося 18 075 осіб, а під час війни – 13 389. У першому раунді м’яч у воротах «ковіда».
Щоби знайти гідну роботу, потрібно мати робочий бізнес, якому потрібні працівники. Так, у «ковідний час» 1 801 роботодавець подав потребу у кадрах на 8 972 вакансії. Проте у війну для 7 043 фахівців пропонували роботу 1 537 роботодавців. Рахунок стає 1:1. Що більше вакансій пропонують працедавці, то більше можливостей у безробітних.
Що ж до заробітної плати на нових посадах, то охочим на кінець серпня 2020 року годні були платити 6 215 гривень. У війну ж середня зарплата у вакансіях становить 8 945 гривень. Рахунок – 2:1 не на користь вірусу. До слова, у визначенні «кращого-гіршого» показника не бралася до уваги інфляція та збільшення «мінімалки».
Найважчий пункт: прибутки безробітних. У масковий режим 6 669 людей знайшли роботу й можливість поліпшити своє фінансове становище, а під час агресії росії 5 136 волинян (і не тільки) стали членами нових колективів. Цього разу кращий результат із працевлаштування показав вірус. Нічия – 2:2.
Ті, хто не зміг знайти собі заняття, отримували допомогу по безробіттю. Так, у пандемію Фонд в середньому платив щомісяця безробітному в межах трьох тисяч гривень. Вже за два роки ця сума зросла на тисячу. Отож, під час війни виплата більша, а значить і перевага. Рахунок – 3:2.
Ще одним джерелом прибутку для безробітних є тимчасові роботи. 2 356 безробітних у 2020-му мали підробіток. Для порівняння: у 22-му лише 455. Нічия – 3:3.
На кінець першого півріччя 2020 року статус безробітного мали 14 504 особи в пандемію, і 6 690 людей – цьогоріч. Отже, під час війни трохи більш як вдвічі зменшилася кількість шукачів роботи. І плюс у двобої на боці війни – 3:4. Звичайно, це легко пояснити: хтось пішов боронити Батьківщину, а дехто виїхав за кордон.
Ще одним напрямом роботи, який допомагає знайти безробітному роботу, це професійне навчання. Тож у період карантину 595 людей здобували новий фах чи підвищували свою кваліфікацію. Проте у період війни на 93 особи менше навчалися у центрах професійно-технічної освіти. Як бачимо, волиняни невпинно працюють над відновленням економіки краю – нічия.
Фахівці служби зайнятості попереджають своїх читачів: матеріал науково-практичної цінності не має. А радше інформує про результати роботи в різний період.
Нагадуємо, отримати інформацію можна також, зателефонувавши на гарячі лінії – (0332) 72-52-40, (066) 353-74-95, (068) 063-42-15.