xmlns:w="urn:schemas-microsoft-com:office:word"
xmlns:m="http://schemas.microsoft.com/office/2004/12/omml"
xmlns="http://www.w3.org/TR/REC-html40">
src="img/publishing/?id=155966" align=left hspace=12 v:shapes="Рисунок_x0020_1">
style='font-size:10.0pt;font-family:"Verdana",sans-serif;mso-fareast-font-family:
"Times New Roman";color:black;mso-fareast-language:RU'>Інтеграція України до
європейського та світового освітнього простору, особливості якої пов’язані, як
з природою означених глобальних процесів, так і з специфічними умовами розвитку
суспільно-економічного, політичного та культурно-освітнього життя нашої країни,
зумовлює необхідність розв’язання низки складних питань, зокрема: підвищення
якості освіти, здійснення моніторингу ефективності діяльності освітньої системи
на національному рівні; децентралізація управління освітою; розширення
державно-громадського партнерства у соціальній сфері; структурна перебудова
освітньої системи відповідно до потреб забезпечення неперервності освіти;
розвиток ринку освітніх послуг; розширення міжнародного співробітництва,
моніторинг та використання інноваційних ідей зарубіжного досвіду в сфері освіти
тощо.
Розв’язання комплексу цих складних завдань потребує вивчення динаміки змін
у системах освіти східноєвропейських країн. Найрадикальніших реформ на початку
ХХ ст. зазнали системи освіти Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії,
Румунії, Литви, Латвії, Естонії.
У Ковелі 17-18 травня відбувся дводенний семінар: «Реформи системи освіти
Естонії. Міжнародний проект реформи та зміни професійно-технічної освіти України»,
до якого долучилася заступник директора Ковельського міськрайонного центру
зайнятості Олена Гич.
Основним завданням семінару були - вивчення й усвідомлення суть процесів, що
відбуваються в освітній галузі, знайти шляхи їх модернізації.
Ознайомлення із здобутками цієї прибалтійської країни відбулося завдяки
проекту естонської сторони. Програму навчальної поїздки було дуже вдало
побудовано, оскільки учасники отримали можливість ознайомитися з роботою
державного і недержавного сектору, народних університетів, місцевих осередків
розвитку освіти дорослих.
Реалізація Болонських рішень в прибалтійські системи освіти
характеризуються: успішною реалізацією всіма вузами Латвії, Литви та Естонії
переходу до системи трьох освітніх рівнів, запровадженням європейських додатків
до дипломів; створенням системи забезпечення і контролю якості вищої освіти;
реалізацією механізмів обов’язкової участі студентів у діяльності ВНЗ, в
частині організації та навчання і оцінці його якості; зростанням рівня
мобільності студентів, академічного й адміністративного персоналу вузів, що
майже досягло середньоєвропейських показників; введенням в дію національних
систем оцінювання обсягів навчальної роботи в кредитах і поступовим переходом
від національних систем кредитів до системи кредитів ECTS.
За їхньою оцінкою Міністерство освіти Естонії щорічно укладає договори з
університетами про підготовку визначеної кількості фахівців на певний термін, а
також фінансує їхнє навчання. Але кількість «бюджетних місць» у державних ВНЗ
щороку дедалі скорочується. Із кожним роком вступ до інституту дедалі менше
розцінюється в суспільстві як успіх абітурієнта, оскільки зберігається
дисбаланс між потребами суспільства в тих або інших професіях і здатністю ВНЗ
навчити цим професіям швидко і якісно. Як і в інших країнах Балтії, першою
стадією вищої освіти є підготовка бакалаврів, другою – магістрів, а третьою –
докторів.
Після закінчення кожної стадії присвоюються такі кваліфікації: перша стадія
– диплом про прикладну вищу освіту, диплом ступеня бакалавра; друга стадія –
диплом ступеня магістра або диплом з певної спеціальності; а ступінь магістра
не видається; третя стадія – диплом ступеня доктора.
Реформування галузі освіти та науки в Естонії почалося ще в 1988 р.
Розвиток цього процесу на початковій стадії включав реформи управління та
навчальних програм на рівні навчального закладу, без координації в
національному масштабі. Кожен навчальний заклад та підрозділ створював ІТ-
технології – це нові вимоги до державних службовців освітньої сфери, службовців
органів місцевого самоврядування, новий рівень професіоналізму, новий підхід до
виконання обов’язків, це автоматизація роботи з документами, із заявами
громадян, довідками, ліцензіями, іншими формальними актами, які легалізують
певну діяльність громадянина. Розвиток ІР-телефонії та впровадження відповідних
технічних засобів у роботі органів державного управління освітою дає можливість
використовувати відеозображення тощо. Застосування
технології ІР-телефонії у сфері управління освітою має багато переваг, серед
яких: зниження вартості телефонних переговорів, якість телефонного зв’язку,
підвищення ефективності роботи органів державної влади, можливість
На сучасному етапі розвитку суспільства йдеться про три види освітньої
діяльності дорослих: формальна освіта, яка завершується видачею
загальновизнаного диплома або атестата; неформальна освіта – здійснюється в
освітніх установах або громадських організаціях, а також під час індивідуальних
занять і, зазвичай, не супроводжується отриманням документу;
class=SpellE>інформальна освіта – індивідуальна пізнавальна діяльність
(життєвий досвід), яка супроводжує повсякденне життя та необов’язково має
цілеспрямований характер.
Хто ж вони такі, що навчаються вже в дорослому віці?
Поняття «дорослий учень» в Естонії, як правило, не пов′язане з віком.
Відповідно до чинного законодавства, естонський дорослий учень – це той, для
якого навчання не є основною діяльністю і він вчиться паралельно з роботою,
сімейним життям або іншою діяльністю. В державі створена система підтримки
освіти дорослих, яка має на меті мотивувати до неперервного навчання.
Цікавим було дізнатися про систему соціального захисту дорослих учнів,
можливість повернення прибуткового податку, якщо людина сама платить за своє
навчання, то вона має право на повернення прибуткового податку в обсязі
витраченої на навчання суми. Не зайвим стосовно підтримки навчання є медичне
страхування для осіб, які навчаються ступеневої освіти, та навчальна відпустка
(поняття, яке надається, щоб мотивувати до неперервного навчання) тривалістю 30
календарних днів протягом календарного року. Під час навчання,
пов′язаного з роботою, людина має право отримувати за навчальну відпустку
протягом 20 днів середню заробітну плату. Для закінчення рівня навчання
надається додаткова навчальна відпустка тривалістю 15 календарних днів, за який
працівнику або службовцю виплачується встановлена мінімальна ставка заробітної
плати.
Проте на цьому Естонія не зупинилась і крокує далі. Розроблена та
затверджена Стратегія розвитку неперервної освіти дорослих на період 2015–2020
рр., що має за мету: змінити розуміння навчання; підготувати компетентних і
мотивованих викладачів і директорів шкіл; можливості навчання протягом усього
життя урівноважити із потребами ринку праці; здійснити рухову революцію в
неперервному навчанні; забезпечити однакові можливості для неперервної освіти і
зростання рівня участі в навчанні.
Отже, на сьогодні ми маємо чудовий досвід Естонії, який можливо
class=SpellE>десиміювати на українське підґрунтя, оскільки освіта
дорослих є найважливішим інструментом суспільного розвитку, яким активно
займається Державна служба зайнятості. Саме освіта дорослих на національному
рівні має бути визначена як повноправне освітнє поле з відповідною увагою до
контролю й перевірки якості та забезпечення різноманітних форм освіти.