07.04.2023 | 15:18

Про шляхи інтеграції внутрішньо переміщених осіб говорили сьогодні, 7 квітня, на форумі у Волинській торгово-промисловій палаті. Що найбільше турбує, чого не вистачає переселенцям на Волині? Як допомогти і куди спрямувати сили цього року – спілкувалися представники місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, бізнесу, громадських організацій та громади.

Координатор зустрічі Юлія Олімпіюк (департамент розвитку бізнесу ВТПП) надала можливість гостям поділитися своїми напрацюваннями. Представники обласної та міської влади акцентували увагу мна соціальній підтримці, яку отримали переселенці від початку повномасштабного вторгнення. Слухачам вкотре нагадали адреси центрів взаємопідтримки для ВПО, де вони отримують найнеобхідніше.

Волинь прийняла понад 70 тисяч переселенців. Серед них більш як 15 тисяч – це діти до 18 років. Майже 27 тисяч з них працездатного віку, хоча 7 500 це пенсіонери, – зазначила керівник соцдепартаменту Волинської ОДА Оксана Гобод.

Представники навчальних закладів, котрі активно по цей день допомагають переселенцям, ділилися та дякували усім, хто скооперувався і з перших днів надавав юридичну, психологічну чи матеріальну допомогу.

Про напрацювання створених попередньо Рад внутрішньо переміщених осіб з учасниками форуму поділилася Ірина Пилипенко, регіональний координатор програми «Єднання заради дії».  За її словами, понад 440 тисяч переселенців уже залучені у роботі Ради ВПО по Україні. Також під час зустрічі обговорили та прийняли резолюцію форуму, яка визначила такі пропозиції для влади:

  • Консолідувати зусилля задля створення Ради ВПО у Луцькій громаді, що матиме функції консультативно-дорадчого органу;
  • Посилити співпрацю на усіх рівнях влади й громадськості щодо залучення цієї групи населення до активного життя громади;
  • Залучити фінансування міжнародних організацій на поліпшення соціально-економічної інтеграції переселенців.

Окрім першочергових  життєво необхідних позицій – житло й харчі, які надали й надають переселенцям на Волині, наступне, що необхідно, – це робота. Про послуги, котрі можуть отримати переселенці у службі зайнятості, учасників форуму ознайомила директор Волинського обласного центру зайнятості Алла Куцин:

– Минулоріч послуги від служби зайнятості  отримали 1 868 осіб, серед них статус безробітного отримали 1 182 людини. Одна тисяча 88 осіб отримували допомогу по безробіттю. Нову роботу на Волині знайшли 689 людей. Ще 34 особи пройшли професійне навчання та працевлаштовані. Найбільше переселенців приїхало із Донецької, Луганської, Харківської областей.  70 відсотків, котрі скористалися послугами служби зайнятості, це жінки. На сьогодні на обліку перебуває 186 людей. Загалом нам вдалося залучити до активних процесів на ринку праці 501 людину. За перший квартал 23-го 118 осіб уже працюють в нових колективах.

За словами очільниці обласної служби зайнятості, переселенці нині працюють за професіями кухар, бухгалтер, продавець, касир й медичний працівник.  Середній розмір заробітної плати у вакансіях, на які працевлаштовано переселенців, у минулому році був 8 419 гривень, а цього року – 9 012.

– Понад 40 відсотків вакансій, котрими оперує служба та на які можна працевлаштуватися, це високооплачувані, – акцентувала керівник.

Алла Куцин поінформувала учасників форуму про шанс самореалізуватися за  допомогою державного проєкту «єРобота». Ця програма допомагає активним підприємцям отримати від держави грант у сумі від 150 до 250 тисяч гривень на розвиток чи започаткування власного бізнесу.

Окрім цього, громадськість дізналася про активні механізми підтримки роботодавців, шляхом отримання фінансових компенсацій за працевлаштування переселенців. Це відшкодування заробітної плати й єдиного внеску. Не оминула увагою Алла Куцин і законодавчі зміни, що стосуються переселенців у трудовій площині.

На завершення зустрічі усі погодилися, що проблеми інтеграції переселенців на сьогодні надзвичайно актуальні, а їх вирішення – завдання кожного. Особливо важлива адаптація на постійній основі, адже багато хто не має куди повертатися: немає житла або житло в окупації. Та попри пережите кожен учасник визначив для себе життєве кредо: «Ми не зупинимося, доки не переможемо»!