Велике бажання знайти роботу та допомога рекрутера Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості дозволили Володимиру Рудіку знайти роботу за професією.
Ще у 1975 році розпочалось будівництво Нововолинського заводу технологічного обладнання. Згодом його обладнали кращими вітчизняними та зарубіжними зразками високоточних верстатів та обладнанням з усіма видами виробництв. На підприємстві працювало близько 5 тисяч чоловік, рівень заробітної плати був найвищим у місті. Створена потужна інфраструктура для оздоровлення та відпочинку (санаторій-профілакторій на річці Західний Буг, база відпочинку на о. Світязь, туристичний клуб, художня самодіяльність). Для працівників підприємства зводили будинки у трьох мікрорайонах міста, будували дитячі садочки та школи. А в 1991 році, з розпадом СРСР, ВО «Оснастка» стрімко почала наближатися до краху – руйнувалися зв´язки підприємства, замовники ставали неплатоспроможними.
Після 1994 року ВО «Оснастка» пішло шляхом подрібнення виробництва на окремі самостійні підрозділи, котрі самотужки шукали собі роботу та форми виживання.
Залишився без роботи пан Володимир, який на той час працював начальником дільниці механічного цеху ВО «Оснастка». Потрібно було жити далі, тож він кардинально змінив сферу діяльності. Спочатку касир валютного відділу ПриватБанку, згодом – економіст, старший менеджер, провідний менеджер, а з 2014 року розпочав власну справу.
Побачивши оголошення про вакансію головного механіка у ТОВ «Володимирська фабрика гофротари», яку рекрутер Нововолинської міської філії Волинського ОЦЗ розмістив на сайті з пошуку роботу, пан Володимир на пропозицію і пройшов співбесіду. І хоча за спеціальністю чоловік не працював більше 20 років, все ж вирішили спробувати відновити втрачені навички, адже ніколи не пізно щось змінювати, або починати спочатку. Як результат, Володимир Рудікч після стажування та випробувального терміну розпочав працювати за професією, яку колись обрав!