При обговоренні питання щодо майбутньої професії більшість учнів віддають перевагу батькам і частково вчителям. Часто виникає конфлікт інтересів у сім’ї, коли батьки наполягають на абсолютно неприйнятній для підлітка професії, не беручи до уваги його мрій, побажань, схильності. Більшість батьків вважають, що не мають потреби в консультуванні з питань профорієнтації, проте частина з них хотіла б отримати більше інформації про способи підвищення рівня усвідомленого вибору їхньою дитиною майбутньої професії.
Поради батькам
Проблема вибору професії є непростим випробуванням для учнів. Багатьом уперше в житті доводиться задуматись і зробити серйозний крок, від якого залежатиме їхня подальша доля.
Переважаючою мотивацією при виборі майбутньої професії є соціально позитивний мотив, майже половина учнів обирають його як значущий. Це означає, що внутрішня мотивація сформована слабко. Великий вплив на цей вибір має думка друзів і батьків, а не розуміння власних особливостей, інтересів і здібностей.
Тобто завдання батьків — надати дитині якнайширші можливості для:
- профорієнтаційного тестування (в паперовому чи комп’ютерному варіанті);
- ознайомлення зі світом професій;
- одержання знань про особливості регіонального ринку праці та умови особистої успішності на ньому;
- ознайомлення з ринком професійних освітніх послуг.
Варто знайти можливості для отримання досвіду реального працевлаштування старших школярів, що заохочується і державою. Згідно з чинним законодавством працевлаштування дозволено з 16 років (ст. 188 Кодексу законів про працю України).
Поради школярам
«Можу – Хочу – Треба» — це співвідношення між можливостями, здібностями людини та потребами суспільства. І для того, щоб свідомо й вільно обирати професію, треба дотримуватися принаймні трьох умов:
- бути добре поінформованим про різні професії;
- знати свої індивідуальні особливості;
- уміти зіставити особисті риси з тими вимогами, які висувають певна професія і спеціальність.
Опануванню майбутньої професії завжди передує її вибір. Кожна людина вільна сама обирати собі професію. Однак це й ускладнює її життя. Особливо якщо зважити на таке:
- кожні десять років зникає 5 тисяч професій і з’являється стільки ж нових;
- в умовах ринкової економіки (за статистичними даними розвинених країн) дорослій людині заради особистої фінансової успішності доводиться 3-4 рази за життя змінювати професію.
Тому потрібно орієнтуватися не так на конкретну професію, як на своєрідний «оптимум»:
- особистісний розвиток, виявлення інтересів, здібностей;
- усвідомлення, бажання та уміння вчитися та перенавчатися професіям протягом усього життя;
- потреби регіонального ринку праці.
Відділ організації профорієнтації ОЦЗ